Стара домівка - згублена душа
Сумною впала в ропачі додолу.
Раптово стала всім вона чужа,
Вже не збере родину біля столу.
Не заколише вітер її сон,
Забули хату навіть вітровії...
Старенька лампа - зношений кулон
Не подарує вогники надії.
Зі стін бадилля буйно пророста,
Печаль укрила тінню вікна-очі.
Та ще вона, наївна і проста,
У самоту́ повірити не хоче.
Жила бабуся з мудрістю сови ,
Любила груші, доглядала квіти.
Нема її -зови чи не зови,
Лише жаліє хату з того світу.
як по гранях думок ходите, як струн серця торкаєтесь, до який витоків повертаєте, Улянко!
і в якій печалі може постати фініш чийогось життя!.. можливо, і нашого...
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже гарний вірш, який торкає струни душі. 
