Назавжди втамую свою спрагу
Випивши частинку бажання
Приверну нескінченну увагу
До мрії,хоча це остання
Те що маю приносять і далі
На підносі уклонившись мені
Нагороди,подяки,медалі
Але надягають на спині
Приносять тепло холодним серцем
І що не гріє сонця проміння
Солодкий торт всередині з перцем
Та кидають у душу каміння
Не бажання відчувати все це
Коли повторялись всі навколо
Та показали з під маски лице
Змушує жити ліниво і кволо
Не хочу такого собі подарунку
Із силами припливу сам здобуду
Ні золота скнари вищого гатунку
Ні друга без честі,свого іуду
Не хочу чекати слів спонукання
Де сили подіти я вирішу сам
Не хочу брехні,такого ж кохання
Не повірю у совість та чудесам
