Холод цілує в шию, бере за плечі
Серпень вмирає. Скоро настане осінь
Поки ти тут пакувала останні речі
Небо набу́ло кольору твого волосся
Пахне озоном.
Скоро накриє циклоном.
Бачиш, у небі летять журавлі до тепла
Я ніколи в житті не стикався з жодним кордоном
Крім тої стіни, яку ти між нами звела́
Дай мені стати першим осіннім словом
А потім звикатиму жити без тебе, мила
Та в ранковому натовпі чутиму твою мову
Між будинків на вулицях, де ти колись ходила
Літо згорає. Стільки всього не збуло́ся
Я тебе кличу. Я тут такий недоречний
Небо набуло кольору твого волосся
Поки ти тут пакувала останні речі
