ЧОРРНИЙ ВОРОН НОЧІ.
Чорний ворон ночі наді мною кружить.
Хижо видивляється здобичі згори.
Чом душа в безсонні, сиротою тужить,
Чом для неї в небі сонце не горить?
Встане нова днина над осіннім світом
Вітер на подвір’ї буде лист мести.
Ти мене не стрінеш вранішнім привітом,
Бо й не ночувала біля мене ти.
Чорний ворон ночі, птах мого страждання,
Старості самотньої посланець чужий,
Не накаркай смерті на моє кохання,
Дай іще, хоч трохи, цим коханням жить!
Дай, іще при зустрічі подивитись в очі,
Дай, цю ніжну пташку крилами обнять,
А тоді зі мною зробиш, що захочеш,
Чорний ворон, чуєш, що так прошу я?
Ніч мовчить... мовчання чорною смолою
Ллється з потойбіччя на постель мою.
Чи в добі наступній стрінуся з тобою,
Чи хоч ніжно стисну рученьку твою?
Кожна наша зустріч ніби випадкова.
І здається, часом, що не хочеш ти
Мовити до мене своє добре слово,
А чи ніжний погляд на мене звести.
Знаю, помиляюсь. Знаю, лиш здається.
Знаю, що не вільні ми у почуттях,
Бо й твоє серденько прискорено б’ється
У крадені миті нашого життя.
16.10.2015
Сумна, болісна тема, але з яким задоволенням я читаю Ваші вірші! В них – справжні почуття, які відчуваються кожним нервом, кожною клітиночкою. Чудово пишете!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00