Не куйте ви мені кайдани,
Всі обіцянки Ваші лжа.
Роз’їли язвою ті рани,
Що Ви нанесли, все брехня.
Трясетесь за свої кармани,
Що схудне, зблідне гаманець
Нервово пишете програми,
Не застебнувши комірець
Ви зараз ближче до народу,
Всі обіцянки мов казки.
Вам все обманувать природу,
Вам все б брехати, це з руки.
А потім, хай земля трясеться
Народу служкою, він став.
На наших бідах Він пасеться
Чи то Козел, чи то він Пан.
Не розібрать природу пихи ,
Краватка, одяг від Версаче.
Йому життя, його утіхи
А що народ? Народ он плаче.
Навибирали депутатів,
За гречку, сало та харчі.
А зараз плач, слова із матів,
Сам вибрав, сам собі кричи.
