Мама,ти гадаєш,я зазналась?
Мам,невже,ти думаєш,що я така?
Між людьми,я сильна й не вагаюсь,
А на самоті,я більше ніж слабка,
Та рідна,зрозумій,з останніх сил тримаюсь,
Щоб не заплакати в присутності твоїй,
Напевне знаєш,часто помиляюсь,
А все тому,що важко все оце пройти одній,
Із кожним днем чекаю на пораду,
Вже доріканням цим немає вільних місць,
Я сподівалась у тобі знайти розраду,
У горці,ще перетискає кість,
Ти знаєш,у ночі я часто плачу,
Й здається вже закінчилось життя,
Бо на пустих людей,свій вільний час я трачу,
Частенько,я молюсь про каяття,
Якщо образила,ти вибач,не хотілось,
Ти дійсно найрідніше,що у мене є,
Молю Бога,щоб вічно серце твоє билось,
Бо ви,Батьки,це щастячко моє
ID:
616694
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 28.10.2015 16:44:48
© дата внесення змiн: 28.10.2015 16:44:48
автор: Крістя
Вкажіть причину вашої скарги
|
