Старенька яблуня в вікно,
Все стукає без впину,
А вітер мовби всім на зло,
Гойдає бідну деревину.
Вмостився спати вже Петрусь,
Та лячно йому й грець, -
«Матусю, чуєш, я боюсь,
Чому ж злий вітерець.
Зламає яблуню для нас,
Йому не довге діло,
Вже втихомиритися час»,
Плаче хлоп’я сльозливо.
«Не бійся, синку, хоч стара,
Та яблунька в дворі,
Не раз ще дружня дітвора,
З’їсть яблучка смачні».
Матуся каже – певно так,
Зморивсь малий хлопчина,
Згадав, які вони на смак,
Аж покотилась слина.
Тоді заснув солодким сном,
А вітер зовсім не вщухає,
Блукає там десь за вікном,
А Петрик в снах літає.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/988-starenka-yablunya.html
