Крила склавши навхрест,
Малюєш дивний світ.
Висловивши свій протест,
Залишаєш непомітний слід!
Все довкола знайоме до болю
В призмі відчаю, скону, жалю
Перекреслює волю і долю
В орантальності слів:"Не люблю!"
Серце битись в такт мусить:
Не розіб"єш, не скривдиш, не вб"єш.
Ніщо зупинити не змусить,
Лиш стріла, якою проб"єш.
Закровавлених крил не побачать
Не почують як тихо піду,
І не знатимуть що то значить-
Зірка на небі, коли я помру.
Чи в тривожні, чи в радісні миті
Ти тепло бережеш під крилом,
А думки мої тьмяні, розмиті,
Тихо снують під вікном.
Але спокій і рівновага -
Це лиш зовнішній плащ краси,
А душевна своя противага
Не зможе тебе віднайти!
Крізь пробите вістрею серце
Споглядає красиве буття,
А затьмарене гарне озерце
Бачить лозунг: "Диявол - життя!"
