В каждой мимолетности вижу я миры,
Полные изменчивой радужной игры.
Константин Бальмонт
слухай серце пташине,
слухай хвилі трави,
те, що завтра загине,
що крихке, як і ти
скоро змінять частоти,
скоро зіб'ється ритм,
з вежі своїх польотів
стеж за колом земним
в ньому тіні, як стрілки,
довші миттю стають,
зморшок сходяться гілки -
в невідомість маршрут
знана путь зорепадів
це падіння униз,
та над поглядом владні,
магнетичний в них блиск
витягай із кишеней
ти червінці хвилин,
найдорожчі натхнення,
волі зоряний пил
все відходить із димом,
жар приходить із ним,
всі набутки мінливі,
вічне прагнення див
кожна пташка жар-птиця,
а зоря - серафим,
тільки ширше дивися,
будь з Єдиним одним
і притишені трави
враз смичками змахнуть,
бо казки не лукавлять
нетутешнє все тут
14.01.2016
людина, яка читає Бальмонта ....це вже говорить багато 
