ця божевільна невластивість
невідповідність свому я
бо чий це світ, скажи на милість?
поки не з’явиться можливість
сама побуду не своя
я власність чиясь
я недовго
хоч я й не хочу утікти
мене кайданами притовкло
і не дає мені піти
я наче вільна, та закрита
я наче своя, та чиясь
я наче книжка та відкрита
як сповідь грішника якась
от крила, от тримай ножа
байдуже, не жага летіти
от серце, потримай кинджал
то ж треба дикості хотіти?
моя постійна непостійність
як та роса що із трави
втрачає раптом ту стабільність
стає у владу вишини
сама від себе не чекала
сама себе на це веду
а хто знав? точно – я не знала
на що я випадково йду
дурна і рабська ця покірність
як хтось один – ціла земля
ця божевільна невластивість
невідповідність свому я
