Я бачила біль щастя, і сльози від розлуки,
Не із пліток почула,як болить душа,
Як через нерозділене кохання,віддаєм себе на муки
Й вже знаю, що не гоїть рани листя спориша.
Сталевий погляд. На лиці-усмішка,
Здавалося, що щастя просто «пре»
А ви загляньте глибше трішки,
Й одразу зрозумієте,що щось не те.
Ви там побачите,в сльозах прогниле серце,
Хоч не,не серце-залишки його,
Немов, на тисячі шматків розбитеє люстерце
Яке жалю не потребує твоєго.
Тож думайте добряче,ви перш,ніж щось сказати
Не допустіть, щоб розірвалася душа,
Єдиної тієї, що зможе покохати,
Усі недоліки,й не скаже,що пора….
