Війна...АТО....тяжкі роки
Хтось повернувся без руки
Хто повернувся вже й без ніг
А хто і зовсім там поліг....
Чекають,плачуть матері
І серце собі розривають
За тих хто там,ще на війні
Свою країну захищають
Молитва кожен день луна
Із материних уст солдату
А вдалечі десь там війна
І чути звуки автомату...
А мати сидить боючись
Чека вона свого солдата
Чека вона, тоді колись
Лишилася вона без брата
Загинув він,Все ж борючись
Боровся він же проти ката
Та кат сильнішим опинивсь
Та все ж зламав отого брата..
І мати сльзи льє,чекає
Чи син живий?
Вона не знає...
Та серце все ж ще відчуває
І думку стукіт обриває...
Стоїть солдат
І вона плаче
Немов би брата свого баче....
Та то не брат,ти син її
І він все ж вижив на війні
Я повернувся, мамо,рідна
Я за тобою сумував
Тепер твоя дитина гідна
Всіх почестей,високих лав...
"Мій сину,рідний,сумувала
Чи дочекаюсь я не знала..."
Сказала мати і припала
До мужніх синових грудей....
