Зачепив у душі моїй струни,
Я втрачаю свій розум і глузд.
І життя тепер повні руїни,
Із на зиму покинутих гнізд.
Ти мій бог, ти мій цар - не брешу,
Серце б'ється так, наче скажене.
Коли поруч ти, тоді живу,
Ти - повітря ковточок для мене.
Я ж для тебе лишень відрада,
Ти кохаєш не ме́не, на жаль...
Завжди тво́їй увазі я рада,
Ці хвилини злітають у даль.
Буде боляче знову й я знаю,
Та у тебе ще більший той біль.
Ти не знаєш, що добре й погане,
Перший досвід отримуєш свій.
Так, я хочу з тобою лиш бути
І вести, мов сліпця поводир.
І кохання твойо́го здобути,
І життя відпустити у вир.
Що ти скажеш мені, я не знаю,
Та все о́дне для ме́не, повір...
Хай що буде, те буде, не важне,
Я кохаю тебе, мій кумир.
