Блакитний торт горизонту
В весняній порі оцій…
Сизі, блакитні шари цього торту -
Очам, що вглядаються, витвір смачний.
Торт пахне фіалками й дубом –
Ароматом моїх весняних країв.
Блакитний цей торт на великому блюді –
З лісів він, далеких полів і горбів.
У погоду ясну у вікнах
В далині блакитний десерт.
Хочу встати, зірватись, в торти ті побігти –
До найвищого шару, на самий верх.
В далечінь ту зробити кроки –
В майже злиту із небом синь.
Обернутись, й побачити інший вже тортик,
На якому я вже й не роздивлюсь свій дім.
В блакитних кремах далеких
Гуляє уява моя.
Розглядає в своїй уяві маленькій
Торти, у яких та маленька гуля.
Погляд тортик кусає легко,
Співом синичок зап’є.
Душа чує музику – дивну, приємну й далеку,
На папір, і у струни вкладає чуття це своє.
На клавіші родес піано
Лягає легенька рука…
У далеких шарах тих блакитних музика тане.
У очах, що вглядаються. В дивних мрійливих думках.
3.03.16
