Про перший погляд
(Вона..)
Знаєте,як це буває :в кожному перехожому ти бачиш свого майбутнього чоловіка, ти малюєш в голові нереальну історію кохання з кожним,хто хоч трішки проявить до тебе інтерес. Напевно, я просто перечитала забагато любовних романів. Але я так хотіла нарешті відчути кохання : чисте, віддане ,справжнє. Таке кохання ,яке буває раз на все життя. Таке ,що до глибини душі,до останнього подиху, до болі в грудях . І після всіх моїх поразок я зрозуміла,що такому коханню місце лише в книжках та піснях, лише там воно має право на існування. Бо тут, в світі людей, його затопчуть , його заплямують,його використають. Скажете , що ні? Тоді вам негайно потрібно закрити ноутбук і вийти на двір. Вийшли? Тепер подивіться навколо, просто йдіть і спостерігайте. Можливо, ви побачите закохану пару, то ідіть за нею. Подивіться,як в них все чудово,залишіть їх у двох і чекайте за рогом. Ось вони прощаються, вона каже,що любить,чи щось таке, а він її цілує . І вони розходяться у різні сторони : вона з впевненістю в очах, а він з телефоном коло вуха. Він телефонує вже іншій своїй коханій і каже їй такі ж самі фрази,такі ж самі признання. Я навіть не буду коментувати , ви самі тепер зрозуміли. Кохання – це добра казка для романтиків,для людей,які вірять , що у цього світу ще є шанс. Так ось, коли я повністю викинула думки про це почуття, коли я переоцінила власні цінності та розставила всі пріоритети у мене почалося нове життя. Це дуже незвично чути від дівчини мого віку. Кажуть ,що дурна, бо ще молода. Кажуть, що просто ще не зустріла того єдиного, а деякі кажуть, що в моєму віці кохання немає. Немає , але вік тут ні до чого.
Одного ранку я проснулася і чомусь був такий хороший настрій , що хотілося жити,таке буває рідко. Але потім я згадала ,що потрібно стати з ліжка і настрій кудись подівся. Я йшла на навчання, як завжди вся в думках. Мої друзі часто кажуть, що якщо на мене подивитися збоку , то здається ,що я з космосу. (тілом я на Землі,а думками я так далеко , що ніхто не достягне, ніхто не знайде).
І раптом я побачила очі. Таких очей на світі немає, такі очі люди не носять. Це були два дзеркально чисті голубі джерела, це були два безхмарні неба, це були…очі. Але в тих очах я побачила біль, такий сильний, що ,напевно, не витримала б жодна людина,жодна істота. Я не могла відірвати очей, дивилася і старалася зрозуміти. Що могло спричинити такий біль? Такий сильний , наче ураган. Я не знаю чиї були це очі : ангела чи демона, людини чи тварини , хлопця чи дівчини. Я не замітила нічого, окрім цих двох дзеркал. Ще довго я згадуватиму ті очі,ще довго буду плакати за ними…
ID:
656560
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.04.2016 09:53:44
© дата внесення змiн: 02.04.2016 09:53:44
автор: ВікаВишнюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
