О смутків моїх невгамовні художники,
Ви хочете квітів за працю свою?
А в мене в кишенях – надії, як коржики...
Беріть же, панове, я всі віддаю...
Ви кажете: «Що це?! Яка неповага!
Не вміє невіглас уважить талант.
Шукай же нам квітів! Шукай нам троянд!»
Троянд я не маю... Шипи є, як шпаги...
І ви кричите: « Зумій відплатити
За наш неповторний потворний шедевр!
Ти думаєш серце так легко розбити?!
Без нас би ти навіть його не роздер!»
О смутків моїх невгамовні художники,
За те, що зчинили в душі ураган,
Я вам...
Я вам подарую усі подорожники,
Які прикладав коли-небудь до ран.
05.04.2016 р. А. Тофан