Пастор Олександр Хомченко 158 днів молився за Україну на майдані в окупованому Донецьку, був схвачений і вижив після тортур. Зараз він у Брюсселі дає свідчення для Гаагського трибунала.
Від бога і людей в сирі могили
Своє мистецтво різники зарили,
Відтоді в цій загубленій норі
Царює ніч о будь-якій порі.
В солоному кривавому серпанку
Блукають тіні в чорному вбранні
Із дзвоном ланцюгів, як у танку химернім,
Спітнілі руки, хижі і страшні.
Хрустять хрящі на дибі день і ніч,
Вогню і м'яса смрадне животіння,
Та, наче крука хрипле бурмотіння,
У бороді брудній ворожа річ.
Тут все живе вмирає в безнадії
І жах на грубих лавах червоніє,
Повітря тхне і стогне, і тремтить,
І шмат забутий на гаку смердить.
О нелюде, народжений у болі,
Бездушний кат, чиє ім'я Іван -
Мізерному рабу не треба волі,
А тільки смак чужих нестерпних ран,
А тільки зойк від спечених рубців
І скриготіння зламаних суглобів,
Друзки кісток і клейма, що на лобі
Залишить сталь розпечених щипці́в,
А тільки страх і відчай ката тішить,
Та м'язів скручених покірність надиха
Зневагу до життя, що серцем б'є і дише,
Аж поки, болем зморене, стиха,
Аж поки не стечуть його сліди
Крізь дірку у підлозі в нікуди.
Твій обрій - то скривавлена стіна,
Твої думки - то темрява без дна.
Будь проклятий. Хай сонце життєдайне
Тебе, скаженого, до скону омина.
