Тридцять років... Жива рана на тлі України... Скільки ще разів по тридцять має пройти, щоб вона затягнулась, зарубцювалась ?
Скільки ще разів по тридцять має минути, щоб ми зрозуміли : як мати - в дитини, так Україна у нас - одна ! І життя людське також одне, і дуже швидкоплинне...
Колись- Чонобиль, тепер - Донбас ,- знищено, отруєно. А скільки доль людських знищено, отруєно, зневірено !
Мабуть не Бог відвернувся від нас, Він плаче разом з нами...Над нашою незібраністю,захланністю, хабарництвом, заздрістю, безвідповідальністю, байдужістю і нелюбов"ю до своєї землі, країни , народу, природи...
Не киваймо лише на владу, бо, як відомо, кожен народ має те, на що він заслуговує...
Зупинімось, українці ! Полюбімо себе і все , що довкола,- і все зміниться !
Україна обов"язково стане квітучою державою, тільки кількість свідомих людей, які почнуть зі себе, має зростати кожен день !
Навчімось іти в напрямку добра, процвітання, радості і щастя , а не від них...
Лежить Чонобиль у руїнах,
Як розіп"ятий дух Країни,
Який питає в Бога й Неба:
За що ? Кому це було треба ?
Лежить і кличе пімсти з Неба,
Нам другого повік не треба...
Одні живуть і тліють другі
Не стерпить більш земля наруги !
Лежить Руїна просто неба...
Спитайте, люди, кому треба
Було з квітучої країни
Зоставить в попелі руїни ?!
Здоров"я хто поверне нині
Післячорнобильській дитині ?
Живи , благаю, і цвіти ,
Бо ні у чім не винна ти !
Живи, моя стражденна мати,
Це має кожен в світі знати :
Що ворог згине, згине лють,
За нами правда й Божа суть !
Я вражена. Прекрасно написано! Особливо:
Живи, моя стражденна мати,
Це має кожен в світі знати :
Що ворог згине, згине лють,
За нами правда й Божа суть !
Обираю.
