Тихо. Тихіше. Зовсім тихо. Не чути кроків. Не чути крику. Замкнено. Страшно. Гірко. Не бачу щастя. Залишок пилу. Одвічні муки. Останній спогад. Він ранить душу, випалює мозок. Засипаний попелом вічний морок. Як жити далі? Мабуть навздогад.
ID: 660030 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 16.04.2016 19:09:59 © дата внесення змiн: 16.04.2016 19:09:59 автор: Січнева =)
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie