До Андрійка у віконце
Заглянуло зранку сонце
Посміхнулося ласкаво
І тихесенько спитало:
«Хто це дивиться ще сни?
Хто не встав і довго спить?
А яяя яй-яяй…
Ну ж бо хлопчику вставай,
Просипайся хватить спати,
Треба очі протирати…», -
Й розбудило молодця
Обігрівши в промінцях.
Позіхнув, примружив очі,
Потягнувся неохоче
І собі пробурмотів:
«Хто мене збудити смів?
Я ж був рибкою у морі,
Пролітав повз місяць й зорі
На космічнім кораблі,
Так далеко від Землі…»
Позіхнув уже укотре,
Пригадав ще раз пригоди
І зітхнувши, взяв тай встав,
Вже мабуть й не мудрував
Про охочого будити,
Поспішав хутчіш прожити
Цей новий і світлий день,
Біг й наспівував пісень,
Тішився, що сонечко
Світить у віконечко…
Нехай так ласкаво будить сонечко не тільки усіх діток, а й дорослих!) 
