Згусточки кави залишились в чашці,
Зробивши свої візерунки.
Хтось там гадає на кавовій гущі,
А я у цей час відчуваю так ніжно
Пристрасть твоїх поцілунків.
Дощ за вікном нагадає про сльози,
Про наші з тобою прощання.
Ми так частенько лукавимо разом,
Що всі неприємні моменти й образи
Надію несуть й сподівання.
Наш серіал, він настільки бентежний,
Неначе життя у принцеси.
Ти зрозумієш мене з напівслова,
І я подарую хорошу розмову
Чудові картинки і весни.
Згусточки кави залишились в чашці,
Про тебе мені нагадали.
Життя у нас двох - хоч не казка, та все ж
Цікавий такий закулісний backstage
Прекрасної мелодрами.
