Табір
Після восьмого класу
я поїхав в табір,
бачив людей масу,
кругом ліс, кругом бір.
Там хлопці були ті -
в палаті немаленькій
усі такі круті,
а я такий слабенький.
Немов мене лякати
ті хлопці народились,
я часто став тікати
і хлопці зметушились.
Я плакав сильно так,
в палаті був ліворуч,
прийшов якийсь юнак
і ввічливо сів поруч.
" Я - дурний,
але послухай мене, дурного",
один він був такий,
ніколи не очікував такого.
Як ще раз витівку таку
я здійсню - гірше не йому,
а річ у тім, що виховательку
тоді посадять у тюрму.
Він пояснив - і я послухав,
зі мною всі стали говорити,
і більш ніхто мене не рухав,
а деякі - стали дружити.
Відпросила мама в голови.
І я залишив ці хати.
Хтів, щоб повірили і ви
в безмежність людської доброти.
