Поспішаю думку думати,
Бо жахаюся від думки,
Що не зможу її віднайти -
Найголовнішої та
найзаповітнішої,
Задля якої на світі живу.
Поспішаю життя народжувати -
Аж лячно стає, що якесь одне
ненародженим буде.
Поспішаю. І зупиняюся
Перед чиїмись відчаєм і болем,
Перед вечірньою зорею завмираю,
Щоб серце до краплиночки
її красу ввібрало.
Німію, слова забуваю,
Завбачивши у небі
Ключ журавлиний останній -
Біль пташиний душу крає...
Зупиняюся. І поспішаю.
