ти добре навчився блукать лабіринтом,
що вже і боїшся виходити з нього,
надто спокусливо все ускладнити,
складно триматися курсу прямого
навчився любить самостворене пекло,
з часом й в'язниці ріднішають стіни,
залежний від мук і від гейзерів теплих,
на волі ж зігрітись ще треба зуміти
ти давній прихильник мінливості рішень,
є два обличчя; для радості й горя,
зрікаєшся віри, коли стане гірше,
вже й культивуєш депресії спори
слабкості завше вростають глибоко,
згодом вони невіддільні від шкіри,
коле тебе голка совісті - докір,
та вшиті вони в ДНК, мовби вірус
вони - тепер ти, частка крові і плоті,
позбутися їх - вкраять "я" половину,
інерція звички ослаблює опір,
ти ловиш себе у свою павутину
не втримаєш довго в собі зірку смерті,
ти рано чи пізно згориш зсередини,
та є іще час, щоб змінити дій вектор,
а від вагання ти можеш загинуть
тож розривай гравітацій лещата
(так чинить кожен із першопрохідців),
варто з-під ніг своїх землю утратить,
щоб взяти в долоні очищення Місяць
битва космічна за душі триває,
ти по яку станеш сторону Сили?
можеш ще стати і світлим джедаєм,
якщо у собі збережеш ти світило
22.06.2016
