З-під білої скелі, з-під білої скелі
Співала русалка, очиська зелені.
Співала русалка про чари дівочі,
І линула пісня у місячні ночі.
У місячні ночі, у ночі безхмарні
Пісні розлягались, тужливі і гарні,
Тужливі і гарні, у спеку і стужу,
Слова западали прямісінько в душу.
З-під білої скелі співала русалка,
Щоночі під скелю приходив рибалка.
Приходив рибалка, занурював сітку
І слухав до ранку русалку-лебідку.
Він слухав до ранку її спів чудесний,
Вертався додому сумний, безсловесний.
Вертався і мріяв про чари дівочі,
З надією в серці очікував ночі.
Замислив рибалка у ніченьку темну
Вловити русалку на грішную землю,
Щоб тільки для нього русалка співала,
Щоб серцем дівочим його покохала.
Підкрався нечутно, за сітку вхопився,
В зелених очиськах навіки втопився…
І досі лунають пісні невеселі
З-під білої скелі, з-під білої скелі…
як гарно
