Просторо, пташки спів, дитя,
Там плач і сміх є одночасно,
Таке просте душі життя,
Навколо бачиш зовсім ясно.
Приємний гомін, сотні слів,
Сто тисяч відповідей вранці,
І річки тиша, з берегів
Видніють щастям ситі танці..
Рука, обійми й інші долі,
Сплітаються в одну дорогу,
Чи сльози - чесніть, сила волі,
Знаходять в тобі перемогу ?
Гортаєш тижні, ніби книгу,
Фіксуєш вдень лиш все хороше,
Сідаєш - втома як, від бігу,
Згадавши, автор - ти..і пишеш.
Так просто, все насправді є,
Як усвідомиш, що ж, твоє.. .
