Де твої крила, що так подобались мені,
невже і вони згоріли у життя вогні?
Де твої крила, що свободу давали –
всіх нестримною енергією заряджали?
А пам'ятаєш як вільно ширяла,
як всім світло та посмішку дарувала?
Що ж у світі стало, що крила віддала,
що за оказія, що на грішну землю впала?
Ти ж не забула свободу, що була –
смак волі, що дарувала вона...
В твоїх очах я це все бачу –
відчуваю твою енергію гарячу!
Так випусти ти себе на волю –
свої небесні крила, не бійся, – поверни!
Нехай всі відчують справжню силу твою –
нехай повернеться справжня сила весни!
Не бійся, а ширяй, ширяй – вільно літай!
Воля то є ти – не бійся – просто взлітай –
тобі тут місця мало – свої крила повертай –
будеш вільна ти – буду вільний я...
