|
Горокракс
Плекаєш щастя неозоре,
ти вмілим дотиком руки,
де праці води ті прозорі,
яскраво втілюють думки.
Багаттям сили, що незгасне,
ступивши кроки до мети,
де сонце шлях тобі проясне,
лише упевнено іди.
До цілі власної уяви,
яку народжує предмет,
що має задуми цікаві,
неначе кольори букет.
Який цвіте життєво в вазі,
на тому білому вікні,
що сяє сонцем, хоч і криза
стікає тінню по сукні.
Є тим предметом що-завгодно
чи то своє, чи то чуже,
чи то величне, надприродне,
чи те маленьке, мов драже.
Його цінністю є інше,
що лиш пізнаєш у собі,
бо у всьому буде завше,
що залишаєш від душі.
Коли поглядом торкнувся,
чи у руки тільки взяв,
а дух ступаючи здригнувся,
себе частинкою вже дав.
Що нині сяє у обєкті,
який увагу привернув,
надасть знайомого ефекту,
якщо забувши пригорнув.
В житті землею забуття,
де потім пильністю шукаєш,
ту річ, що має почуття,
душі, яку іще квітчаєш.
Віктор Цвіт 06.09.15
ID:
684887
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 21.08.2016 01:22:18
© дата внесення змiн: 21.08.2016 01:22:18
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
