Чисті світанки білого світу сплелись вінками та й на Купайла,
Пахощі м’яти, вогнем зігріті, шукали долю під небокраєм.
Любистком вмита, волосся, очі,в вінок вплітала таємні трави,
В його долонях щастя дівоче, ще зовсім чисте заколихала.
Заворожились в русалчин вечір, теплом зігріті прозорі роси,
Кохання юне в багатті ночі, горіло стрімко, купалось в грозах...
Ой на Івана та й на Купала, чар-зілля шепіт в ніч Горобину,
Доленька долю не відшукала, та на кохання заворожила.
