...сходило сонце повільно і скуто
в ліні і знехотя від небокраю
з-понад осіннього лісу що рудо
сонно у світ удивлявся у будень
пагорбкуватого дивного краю
вранішні роси розсипані в осінь
сяють яскраві на сходження сонця -
так у сузір"ї кохання у гості
з ночі у райдузі весело Космос
входить в світанкові обрії лона
вітер у вітах і хтивий і тихий
листя зів"яле і жовкле неспішно
скидує долу недолею в лихо
повівом порухом - примха чи втіха -
злети спадання падіння у грішне
а у степу поміж трав з того лісу
річка звивається пасиком синім
легкі мателики з квітів знялися
і різнобарвні спурхнули в висі
з обрію хмарки серпанковоплинні
степ в полину весь полинув у думи
шелестом квіти останні леліє
утаємничує болі у тлумі
і зі світанком вітається сумно
краплями рос відзеркально зоріє...
Мені дуже сподобалось 
