У нашому клубі для божевільних
нас лише двоє - ти та я.
Ми разом, але не сім'я,
пожитків не маєм коштовних та спільних.
У нашому клубі відсутні закони
загальноприйнятні, адже
те все божевільним чуже.
Обійми міцніше - руйнуєм кордони.
У нашому клубі завжди, навіть взимку,
спекотно, аж шкіра пече.
Та жоден із нас не втече,
відчувши таку необхідну підтримку.
Наш клуб все ж дивує своїм довголіттям
і діями без каяття.
А в спогадах - наше життя...
Лише про таке не розказують дітям.
Дуже відвертий вірш вийшов Такий неординарний клуб на дві персони Кохання без пам'яті, без кордонів та інших атрибутів, салонів, ресторанів та весільних маршрутів Чудовий вірш
просто іноді як зробимо щось,думаю "от божевільні",а увесь інший час нормальні адекватні люди...але чомусь на такі вчинки "за межею"тягне тільки з цією людиною, ось тому і об'єднала нас у клуб