Росла береза пісню співає,
Сонечко гріє, листя гуде.
Кошики плетені жінка несе,
В полі солодку суницю збирає.
Ось і тополя стоїть, наче пес,
Золотом чорним описана зрада.
Все тут абстрактне: творець, його рада.
Все – мов дозрілий половий овес.
Млин, дід могутній, мохом поріс,
Серпень спекотний вітає врожай.
Хосний, духмяний, розстелений гай
Неньку дбайливу до сина поніс.
Дивна мелодія в полі пливе.
Мішаний ліс, тиха Серпова мова,
В замкнутій хаті – стара колискова.
День працьовитий вже скоро мине.
