Намисто бузкових овалів на шиї,
Лілові браслети на тонких зап’ястях –
Безцінні коштовності спогадів мрії,
Втіленої у вчорашню ніч щастя.
Химерно на стегнах сплелись візерунки,
Голоду пальців сліди тамування,
Губи, набухлі від диких цілунків
(і на обличчі також): всі бажання,
Ніби у казці – все протягом ночі.
Двічі і тричі пройшлися по списку
Зверху донизу, й назад – все, що хочеш
(все, що хотіла) підвели під риску.
Та чого варті ці спогади нині,
Коли казкар дочитав свою книжку?
Погляд скляний. В зібганій одежині.
Тільки б крізь двері проскочити нишком.
Тільки б “дарунків” ніхто не побачив:
Шарфом “намисто”, під кофту “браслети”.
Серце, з похмілля вже, злякано скаче.
“Щастя” ж – серветкою, й до туалету...
