(За мотивами української народної казки "Вовк і семеро козенят")
У квітучому гайочку, на зеленому горбочку, стоїть хатка невеличка.
Там живе одна козичка. А в козички є малята, дуже чемні козенята!
Залишає дома мати тих маленьких козеняток, а сама йде по тра -
вичку. Далеченько... аж за річку!
Ось прийшов до них вовчисько. Він живе тут зовсім близько.
Знають всі – недобрий гість. Кого зловить, того з' їсть. Став він стукати
щосили й вимагати, щоб відкрили. Та сказали козенята:
– Ми не будем відчиняти! Не веліла кізка-мати!
А він все стоїть отут, ще й ногою туп та туп! Сидять тихо козенята і не
хочуть відкривати... Дома весело усім, бо козляточок є сім!
Вовк розсердився й пішов. Коваля він десь знайшов. Ковалю він став
казати:
– Хочу голос гарний мати, як у тої кізки з хати... що в квітучому гайочку,
на зеленому горбочку.
Дуже той коваль старався! Вовк задоволений зостався. Бо ж мав
гарний голосок. То ж пішов знов у гайок.
А тим часом прийшла мати. Розказали козенята, що чули крик, і
чули стук. Під дверима вовк був тут. Він чекав... й кричав щосили, щоб
вони йому відкрили!
Усміхнулась кізка-мати, похвалила козеняток. Наказала в хаті гратись,
і нікого не боятись. Двері, щоб не відчиняли, хоч би як їх не благали. Сама
знов пішла до річки, щоб принести ще травички. Щоб козлят нагодувати,
треба їй трави багато!
Ось вовчисько знову тут... що ногою туп та туп. Та на цей раз він ти -
хенько і гарнесенько-гарненько, як кізочка заспівав. Правда... Так! Це чув
весь гай!
– Ой ви дітки-козенятка! Відімкніться-відчиніться! Ваша матінка прийшла.
Молочка вам принесла!
Двері йому не відкрили, хоч старався вовк щосили. Пісенька була та ж
сама, та не їхня була мама! Хоч і схожий голосок, і дзвінкий він, і тоненький,
та не лагідний, як в неньки!
Сердивсь вовк, тупав ногою... Потім зник десь за горою. Не приходив
більш до хати, де живуть ті козенята.
Принесла коза травички і взяла козлят до річки. Ген пасуться із козою
біля річки. Під вербою...
ПРИЄМНО!!!
РАДА ВАМ, НАТАЛЮ!!!
Поті-і-і-і-шу свого внука! 
