Я збиратиму білі підсніжники,
На узбіччях твоєї душі.
Поцілунками-веснами ніжними
Будеш вкрита і будуть відкриті
Всі перепони, також всі рубежі.
Я збиратиму мед з твоїх вуликів,
Як бджоляр - вправно зі стільників.
Із твоїх оченят - темних сутінків
Будуть прибрані сльози і роси -
Вони не потрібні на сотні віків.
Я співатиму пісню замріяно,
У волошках і житі твоїм.
Я давно уже став твоїм віялом,
Твоїм сонечком, люстром, пудрою,
Твоїм шарфом, твоєю ковдрою,
Твоїм кремом для рук, для заздрощів,
Твоїм морем, твоїм запахом дощів,
Твоїм берегом, твоїм затишком,
Твоїм серденьком, твоїм братиком,
Твоїм вогником, твоїм хлопчиком,
Твоїм репом, твоїми віршами,
Твоїм символом, чимось більшим і
Твоїм холодом... Каєм, Каїном,
Твоїм вдягненим тепло барином,
Твоїм болем, твоїми криками,
Твоїм зривом, твоїми силами,
Твоїм маревом і обіймами,
Твоїм раєм на зло усім!
