Я ПРОШУ
Говори і я тебе побачу.
Сократ
Тебе, людино мила, я прошу: не мовчи,
Заговори до мене ти, будь ласка,
І розуму мене не вчи,
Свою зніми, чарівносте, ти маско.
Тоді тебе побачу і почую,
Бо ти для мене, мов розкішна вдячність,
Тебе за те я ніжно поцілую,
Хоча між нами часова протяжність.
Мені без тебе дуже важко жити
І ти мені щоночі знову снишся,
Не знаю, що я маю з цим робити,
А ти чомусь мене боїшся!
І щастячко ти крадене моє:
Ти називала так мене колись.
Повір, я справді щастя є твоє,
Лиш долі ти скорись й до мене пригорнись.
А може ти в житті моїм, як казка:
Прийшла, зачарувала і пропала.
А може неба – це мені підказка,
Що ти в своє життя помандрувала!
14.12.2016 р.
А. Рогуля
