Безшумно повз гори-химери
В затоку ідуть кораблі.
І світиться в небі Венера,
Планета-сусідка Землі.
Одна в тишині океанній,
Зайнявшись найпершою з зір,
Пливе вона в димці туманній
Над морем і пасмами гір.
На хвилі свій промінь кидає,
На вкриту росою вербу,
І хочеться в думах, буває,
Спитати зорю голубу:
- Скажи, одиноке світило,
Що бачиш в вечірній імлі?
Які таємниці закрило
Туманом минуле Землі?
Як здавна донині жили ми -
Все знала і бачила ти:
Закоханих палкі обійми
І свіжі могильні хрести.
Ти чула Христові молитви,
Ішла вслід за валками гарб,
Світила над стінами битви -
Про все розказати могла б.
Скажи, що ти знаєш, плането,
Що бачила з плином сторіч? -
А древній хранитель сюжетів
Лиш гордо іде і мовчить.
Ховається свідок мовчазний,
За хмари повзе вдалині,
І з темних висот неприязно
І холодно світить мені.
Не викаже нам таємниці
Планета-подружка Землі,
Лиш море туманом сріблиться
І в бухті гудуть кораблі.
Все стихи я уже перечитала.. Жду новых!! 
Який гарний вірш! 
