Світ, як магніт,
Як для грудей жаданий подих,
Він відкидає приманливу тінь
І забирає з собою свідомість.
Підбирає для кожного серця свій ритм
І заставляє в такт танцювати йому ноги,
Він підштовхує схилити голову перед ним
І бути слухняною пташкою в його долонях.
Добавляє до кольору очей домішки землі,
До їх блиску дзеркальне сяйво водойми,
У рухи тіла видихне буремне вітерце,
Або жбурне всю могуть буревію.
Світ сам підкаже мозку міцне слівце,
Коли на нього почуватимеш нотки гніву,
Опісля, в міцні обійми з розумінням прийме
І все одно не послабить дію магніту.
