Доле моя доле;
Де ти загубила ці прекрасні почуття?
Які колись я відчував до тебе;
Моя кохана дівчино Марія…
До тебе моє серце линуло щомиті;
Горнулося як до матері маля;
І у мої мрії ти завжди заходила зі стуком;
Хоч двері завжди були для Вас відкриті.
Навіщо тобі - моя доле,
Було дарувати свої п’янкі пестощі?
Котрі так безжально розніс по чужих світах,
Безжальний смерч невисказаних слів для тебе.
Можливо ти хотіла гарту для моєї душі?
Щоб з часом подарувати нове тепле світло надії?
Та чому дорога до взаємного кохання,
В твоєму розумінні завжди терниста?...
13.01.2017 10.09
