Твоя книга
Життям занурюся у світ,
він зацвіте на сторінках
пейзажем книги моїх літ,
яку носив в своїх думках.
Тепер цю книгу чарівну
щодня читаєш радо ти,
неначе стежку мандрівну
шукаєш, ринувши у сни.
В яких над тобою
палатиме сонце,
а щастя рікою
тектиме до серця,
звільняючи почуття
з похмурості забуття.
Як хмари зимові,
страхи всі розтануть,
а думи чудові
кохання розпалять
словами із книги днів,
даруючи серцю спів.
Мандруєш світом чарівним,
зі слів не зводячи очей,
шукаєш ранок всіх ночей,
що спалахне вогнем живим.
Читавши книгою мене,
себе щасливою знайдеш,
бо день самотності мине
коли думками в снах живеш.
В яких із тобою
палатиме сонце,
а щастя рікою
тектиме до серця,
звільняючи почуття
з похмурості забуття.
Для тебе назавше,
я буду тим сонцем,
кохання яснивши
розжареним серцем
із неба в душевний світ
романом минулих літ.
Віктор Цвіт 28.12.16
