Вітер байдуже гудів чорним протягом,
А сірий вокзал ошкіри́вся вагонами.
Ти не ламайся, забирайся до потягу.
Забирай всю себе, разо́м з цигарками й талонами.
Якось зашпорталась у навушниках й вибухах,
Снайпер хова СГД собі за лівою скронею.
За рогом будинку — замовкнеш і станеш тихою,
Закусиш губу, затулиш рота долонею.
Ти не стрьомайся. У очах твоїх стелиться
Чорний туман, догорають останні містки.
Ти у ві сні палаєш разом з БТРами,
Ти у вісні зриваєш бруківку й ламаєш кістки.
Ти не зашпорталась, а просто стомилася.
Надто багато зламків дотліва за плечем.
Разом усе на спину тобі навалилося,
Разом те все — п'ятий рік зліва, у ребрах пече.
Зараз ховаєш, хорониш і слізно прощаєшся
Друзі летять як комети, як свіча — горять вороги.
Мимохіть помічаєш, як потроху старієш й печалишся,
Як все вмирає, горить, дотліва навкруги.
Де ти згубилася, така блідна й печальная ?
Ноги в синцях, руки в червоній воді.
Біль цілувала. З горем учора вінчалася.
Очі — вологі, руки — холодні, зуби — в крові.
#Олька_Оленька #Олень.
