Весна вигойдує боками,
Склав березень про труд їй звіт.
Бруньки напнулися із віт,
Готують світ вітать листками.
В долині бусли клекотять,
Влаштовують весільні танці.
А хмари, вітру вічні бранці,
Лобами небо борознять.
Шпаклює співом обшир шпак.
Своє «"Ку-ку!" пуска зозуля.
На сході ж спів пускає куля,
І воїн падає навзнак.
І світле, й чорне ця весна.
Цвіте зело, упившись кров’ю.
Скінчилась би скоріш війна,
Заштопалась біда любов’ю.
3.04.17
Гарний вірш!
І біле, й чорне – ця весна.
Цвіте зело́, налите кров’ю.
Скінчилась би скоріш війна,
Заштопалась біда любов’ю.
Коли б вже скоріше скінчилась ця непризнана війна.
Майстерний вірш! Так, останніми роками весна вже так не радує, як раніше. Від однієї думки, що гинуть наші воїни, серед яких є зовсім юні, майже діти. Від того кольори зблідли, а на серці більше суму.
Крилата відповів на коментар laura1, 05.04.2017 - 23:05
Гарний вірш!
