Десять хвилин
Болем здається все життя,
як почалося на руїнах
мертвого в серці почуття,
що малювало сни на стінах.
Лиш порожнеча і журба,
люто терзають мою душу.
Доля моя така? Хіба?
Вічно страждати я не мушу!
Десять хвилин з життям новим,
щоб почуватися живим,
адже вперед потроху йдемо,
і по-новому вже цвітемо.
Вже підвестися сил немає
після болючого падіння,
тіло ж надія не тримає
бо без бажання і терпіння.
Ставши чужим для всіх на світі,
грати по правилам не варто,
а у собі саджати квіти,
що додають в житті азарту.
Десять хвилин як шанс один
із багатьох пустих годин
стежку до себе знов знайти,
бо твоїм щастям є лиш ти.
Віктор Цвіт 03.04.17
