Червоний мак.
Груди.
Якісь Відзнаки
І Люди.
Багато людей. Я ще пам'ятаю ті дні
Автоматом випікав собі сльози
А навколо лиш тіні... Пусті і німі
Краще б змили війну літні грози
Побратим мій. Сина залишив удома
Дружина писала що сказав перше слово
Госпіталь. Ми. І слова - перевтома
Ще один шов.Все минеться. Готово
Ампутація ніг. Немов збайдужілі вуста
Я тримаю його за ледь теплії пальці
Брат сьогодні помер. Напишу я листа
І відправлю його удовиці уранці
Так багато людей. Уже день перемоги
Дав обіцянку всім не торкатися зброї
Промайнули роки. Але постать тривоги
Знов шепоче мені - Нам потрібні Герої
От вже знову Війна
І червонії маки
Чи цінніші життів ці
Почорнілі відзнаки
Я читаю листа.
Онук в окопі йде спати
Він ще так хоче жити
Йому не час помирати
А навколо обстріл. На очах в мене сльози
Краще б змили війну ці сумні літні грози
