Із М. Ю. Лермонтова...В туманно - синім водограї
Вітрило мріє в далині!..
Що жде його в чужому краї,
Що згасло в рідній стороні?..
Вітрець повіє - хвиля грає,
І щогла хилиться гнучка…
Воно не долі там шукає
І не від радості втіка!..
А поряд - струмінь із блакиті,
Хмаринка промінь сонця п’є…
Вітрило ж бурю зве щомиті,
Немов би буря щось дає!..
*
* *
Парус
Белеет парус одинокой
В тумане моря голубом!..
Что ищет он в стране далекой?
Что кинул он в краю родном?..
Играют волны - ветер свищет,
И мачта гнется и скрыпит...
Увы! он счастия не ищет
И не от счастия бежит!
Под ним струя светлей лазури,
Над ним луч солнца золотой...
А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой!