переклад власного втору
Я бачив як згорали дні в старому лічильнику Гейгера і кращі з умів мого покоління зникали за поворотом в завтра
вони перевертали світ, вимагаючи неможливого від випадку і удачі
ставили перфоманси в лікарняних чергах і малювали кислотою пророцтва на плакатах своїх кумирів
сперечалися з відображенням про марність усього існуючого і торгували на вагу сенсом життя
обідранці, що кликали себе "дітьми підвалів", шукали щоденної дози в замерзлих провулках
хвалилися що пам'ятають останній витверезник в країні, і першу надію нового сторіччя
намагаючись зібрати докупи внутрішній світ, божеволіли на концертах невідомих груп
вдихали пил під чорними деревами і бачили народження другого сонця альтернативи
хіппі, що пізнали дзен, палили в переходах і розчинялися у сутінках покалічених часом кварталів
яких брали під руки і коркували у пляшки квартир, закривали в антресолях сходових кліток, на ранок знаходячи лише вікна навстіж і спогад про Високий Замок
кричали "Видихай" на дахах багатоповерхівок під зміну сезонів року
вони робили відмітки на шкірі по кількості відвіданих квартирників, чужих балконів і мізків
засинали під Комітет Охорони Тепла і прокидалися від почуття тривоги та безнадії
розгойдували ніч, малюючи хайрами знаки нескінченності під приспів "Міссісіпі"
мріяли про життя без нетрів і загальної бідності мислення, повернувшись з Лисячої затоки влітку здавалося б минулого року
на брудних флетах, проштиркані першими сонячними променями через розбиті вікна писали на стінах уривки законів Хаммурапі і пісні з перших платівок
яких засуджували за репетиції на верандах закритих на літо дитячих садків
завжди бачили чорно-білі сни від третьої особи, з обрізаними титрами, і заносили їх в телефонний записник під знаком питання
повернувшись нічним поїздом, розповідали місцевому таксисту всю історію свого життя за двадцять хвилин
божевільні з очима мудреців жебракували і наповнювали вени міста каламутною рікою спогадів
носили в наплічниках вже прочитані книги Маркеса і намагалися читати душі випадкових перехожих
уявляли смерть в образі блакитноокої дівчинки з притчі поета-бітника
пили джин-тонік з фанатками Нормана Рідуса в кафе на проспекті
залишались подумки з місією Червоного Хреста на східному узбережжі південних земель а потім розуміли що проспали свою зупинку і доїхали до арматурного
давали свої імена усім вокзалам країни, рахуючи кожен кілометр витрачений на нездійснену любов і написавши "Двадцять два удари", кидали емоції на рейки запасних гілок
помирали від передозу в агонії під сміттєвими баками на Космосі, заповідаючи перехожим завжди слухати Вітер Дахів і внутрішній голос
вивчали власне минуле за старими відео, записаними як пародія на Jackass
будували повітряні замки власних ілюзій, не виходячи з квартири місяцями
просили блекоти під час зйомок кліпу на розвалинах заводу "Весна"
які жили автостопом, аскАли на набережних іграшкових приморських містечок, читали Ошо і проповідували рок
чи несподівано занурювались в покер, покинувши грати Сплін, а потім верталися на лави парків ночувати і рахувати зірки, плачучи від радості
сиділи на трубах теплотрас читаючи вголос графіті давно зниклих кодеїнщиків
завсідники літніх фестивалів, зимових літературників, обласної бібліотеки і сезонних оргій на Байді
намагалися кричати пісні на інший берег і чули у відповідь що "все йде за планом"
хто прозрів майбутнє з верхівки колеса огляду і потім пробирався безбілетним на катер
губився на чужих кухнях, де не було нічого видно із-за диму марихуани, випадкових фраз і комунальних рахунків
викидав принципи як зайвий баласт з корабля, після молитви в храмі невідомого бога
проводив репетиції в тісних підвалах каверів Нірвани і своєї появи в житті інших людей
на коротку мить ставав самим собою в ліфті на восьмому поверсі, і сміявся, і затягувався холодним темним повітрям під'їздів
хто висовував голову з вікон електричок, стрибав з моста за місяцем, що впав, і розмовляв з банкоматами
і знову і знову намагався запалити вогонь, стираючи руки, зриваючи голос, не відповідаючи на телефонні дзвінки з того світу
і коли виходила мелодія, та єдина, що відкривала двері життя для тих, хто шукав - міг нарешті відпочити, заснувши на тисячу років.
на украинском, прям глазки порадовал и душу мою...я конечно нагло строчу на русском, но люблю наш язык безумно
