І знову наснилася Канада,
Безкрайній до небес Саскачеван,
Тут є де розгулятися торнадо,
Дуй на північ – поки не впрешся в океан.
Наснилось Васкасу закуте льодом,
У інії ліси навкруг безмежні,
І тиша… тиша, що можна говорити з Богом
Неначе в храмі, на дерев’яній вежі.
Та вежа на пагорбі стоїть
І видно з неї далеко все навкруг,
І млієш ти, душа в тебе щемить,
Від захвату спиняє дух.
Яка величність і яка краса,
І ти малесенька мураха
Удячний долі за усі ці чудеса,
Які побачив – закінчений невдаха.
Мені наснилася Канада,
Немов кохання перше сниться.
Бувай! Ми більше не зустрінемось Канада,
Та в серці ця любов лишиться.
Голубі Озера. 27.06.2017 р.
Цікава поезія і дуже щира. Ви жили в Канаді? 
