БОГ І ВРОДА, НЕБО, ХМАРИ Й ВІТЕР…
Могутній вітер буйно розганяє хмари
І не дає землі цілющу пити воду.
Я пригадав, що й я колись потрапив в чари,
Бо закохався у жіночу гарну вроду.
За всім оцим спостерігало пильно небо,
Невже буремний полюбив малу хмарину..?
Але чому він так поводиться ганебно,–
Адже любов він не пускає у хатину…?
Забув наш вітер про Небесного Отця
Про те, що спраглому потрібно дати пити,–
Бо тільки Бог одвом об’єднує серця,
Щоб на землі всім радісно і в мирі жити…
07.09.2017 р.
РАЙ
