Начхати на риму,
Я мушу писати.
Для вас це лиш букви,
Для мене – стигмати.
Поезія — соціальний плакат. Ось що для мене вірші Бог-
дана. В соціальному плакаті лаконічно і влучно передаються
соціальні прояви особистості, специфіка взаємовідносин у
суспільстві, значущі соціальні проблеми, загрози та лиха.
Юна поезія Богдана — і є тим проявом особистості.
Вона — оголений нерв того, хто попри жорстокість світу, не
зневірився і не збайдужів, не відкинув вбік любов та співпе-
реживання, не замкнувся на кухні, відмежовуючи себе від
війни, яка триває в державі. Ліричний герой Богдана геть
не ліричний, він подекуди жорстокий, різкий, розгублений.
І зовсім не соціопат. Хоч збірка має таку провокативну на-
зву. “СоціоПат” - це соціальна і патріотична поезія, зреш-
тою, в якій присутні і любов, і співпереживання.
Для Богдана Україна — не бідна-нещасна-заплака-
на-згвалтована-зболена жінка, котра стільки натерпілася,
що залишається тільки померти. У віршах Богдана вона не
ходить з простягнутою рукою по сусідах і не просить ми-
лості, вона воює зі зброєю в руках на сході України, вона
вийшла в 2013 році з молодою паростю на Майдан і досі
з нього не пішла. Майдан — як межа неповернення назад,
як відчинені двері в інший вимір, в якому немає місця тим,
хто преться в майбутнє зі старими тарганами в голові та
совковістю. Майдан, омитий кровію майбутнього, як засте-
реження для батьків — історія має властивість повторення.
Вона не мешкає на кухні чи у владних кабінетах. Вона вихо-
дить на Майдани, зводить барикади, освячує ножі і запалює
вогні:
На Майдані горять барикади –
Козаки освятили ножі.
І вогонь із Холодного Яру –
Україна в вогні!
Богданова поезія-плакат – це оголений реалізм того, що
відбувається зараз з нами. Навіть та його поезія, котра на-
писана ще до Майдану та до війни, палахкотить передчуттям
кривавих подій. Поет гостро відчуває наближення буревію,
рани кровоточать стигматами.
У віршованих рядках Богдана багато правди. А ще простоти.
В дечому наївної, але завжди чесної. Відсутній пафос і бажан-
ня сподобатися юрбі. Упевнена, з кожним поетичним рядком,
який прибуватиме новими віршами в доробок Богдана Кухти,
його майстерність вдосконалюватиметься, перо ставатиме
гострішим, образи – зрілішими, слова – міцнішими. Хочеть-
ся тільки побажати Богдану не розгубити на усіх його дорогах
та високих сценах того чару, яким зараз просякнута його по-
езія-плакат — чесності, відвертості та сили вітру, який завжди
приязний, коли ти йдеш не проти нього, а йдеш назустріч йому.
Дара Корній,
Золотий письменник України
Читати збірку - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
