Сніжить… Мій
герой,-
не в мінорі...Пізній квітень... Надворі сніжить,-
Мов Сумщина – то Північ глибока,-
Не проник мінор в серце й на мить,
Бо у серці ота, ніжноока...
Моє сонце… І місяць… Зоря
Чарівна на моїм видноколі…
Моя радість…Пройди всі моря,-
Не зустрінеш таку, як у полі
Я її повстрічав за селом...
Я щасливий що нас звела доля,-
Молодий,- я пішов напролом,
У жита... У волошки край поля…
Перепілки... Жита... Голубінь...
Вітерець..Стара груша... І,- очі!!.
По травиці повзе тепла тінь...
Тихий вечір...Зірки... Стогін ночі...
Для мене ненаглядна вона
Була завжди, і нині, і буде…
Сніжить квітень,- сміється весна
І чекають розмаю вже люди…
А поки воно сніжить,- ми продовжуємо жить!.. 
Коли в серці ніжноока, то нехай собі сніжить... 
